Сеанс психотерапії від Pixar і роботи замість людей. Кінопрем’єри тижня

Стиль життя

Кіножурналіст Олександра Березовська про фільми, які не можна пропустити

  • "Історія іграшок 4"

"Дорогі дорослі, ласкаво просимо на сеанс психотерапії". Таку заставку американська анімаційна студія Pixar могла б сміливо повісити ще кілька років тому. Кожен фільм, зроблений компанією – від "Тачок, "Суперсімейки", "Корпорації монстрів", "Вперед і вгору" і, звісно, "Історії іграшок" – не просто констатує давно прийнятий факт, що ці хлопці неймовірно круті. Вони роблять неможливе. Якщо на секунду озирнутися на глядачів у кінотеатрі, можна побачити батьків, витираючих сльози. І дітей, занурених у анімаційний світ.

Чому я заговорила про сеансі психотерапії? Тому що нова, четверта частина "Історії іграшок" – це не тільки офіційне прощання і точка в старій історії. Це історія старих іграшок на новий лад. З мажорним мінором. Як і в реальному житті. Ти розумієш, що в загалом рано чи пізно все налагодиться, зміниться. Але й усвідомлюєш, що до дна ще далеко. А це означає, що політ у прірву ще можна відстрочити.

За сюжетом у іграшковою банди з мультфільму все як і раніше. Але з новою дитиною. Те ж життя, але вже з усвідомленням, що всі діти коли-небудь виростають, "стару іграшку все менше беруть гратися, з часом закривають в шафі і забувають назавжди".

І як не опирається герой-ковбой Вуді, як не робить вигляд, що все нормально. Навіть, коли його улюблена дитина приходить з дитячого садочку з новою іграшкою – пластиковою виделкою, зробленої із залишків сміття, Вуді збирає осколки оптимізму і кидається адаптувати Виделика (саме так в українському перекладі називають пластикову іграшку).

Ось вам і друга тема для сеансу психотерапії. У Виделика великі проблеми з самоідентифікацією. Тому що все своє життя до іграшкового він існував з клеймом "сміття". Сміття мусить жити в урні, не прив'язуватися, не вірити в дружбу, не знати взагалі, що це таке. І зрештою, померти швидко і красиво.

Як багато таких Виделиків серед нас? Достатньо. Нам кажуть: "Не зможеш", ми й не можемо. Нам кажуть "Бездара", ми й стаємо виконавчими менеджерами замість того, щоб створювати нові гами й малювати картини.

Підсумовуючи, рятувальна операція Виделика, який в один момент вирішує втекти від іграшкової братії і пожити на звалищі, закінчується хепі-ендом. Але я б сказала, більш реальним, ніж кінематографічним.

Вуді зізнається собі в своїх страхах, його давня і смілива подруга пастушка Бо Піп – в коханні. А інші продовжують насолоджуватися життям, в якому є різні діти, дорослі, іграшки. І кожному судилося знайти щось своє. Треба тільки не боятися. Навіть якщо всередині тебе вбудовано механічне серце, зроблене майстрами у 50-х. Коли і ляльки були іншими, і люди ходили в гості один до одного.

Рекомендовано до перегляду батькам в компанії своїх дітей, що дорослішають.

Режисер: Джош Кулі

Тривалість: 90 хвилин

  • "Дитя робота"

Хай живе черговий кінець світу. Роботи замість людей. І остання дитина на землі, що рвиростає у брехні в підземному бункері заради невідомої небезпеки.

Нічого нового і оригінального. Але вас приємно здивує сюжет фантастичного трилера "Дитя робота". Правда, фінал засмутить.

Творці атмосферно почали історію про традиційний катаклізм, що знищів людство, але не роботів. Одному з них, роботу на ім'я Мама, вдається виростити з тисячі ембріонів дівчинку без імені. Вона захована в бункері і легко вбирає казку про злих людей.

Все було б так і далі. Але, одного разу в двері постукала вона – поранена незнайомка в особі Гіларі Свонк. Яка бажає чи то помсти, чи то правди... Ось з неї і починаються проблеми в сценарії, який стартував "за здравіє", а "за упокій" забув.

Безумовно, у фільмі ставляться питання близького майбутнього співіснування людей і штучного інтелекту. Питання любові і мотивації. Сприйняття і підміни понять. Але, на жаль, в цій історії глядачам не судилося отримати відповіді. Але тут точно буде на що подивитися і помедитувати про далеке майбутнє, в якому "космічні кораблі борознять простори Всесвіту".

Режисер: Грант Спьютор

У ролях: Гіларі Свонк, Клара Ругор

Тривалість: 115 хвилин

Фотогалерея

Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Коментарі

Чоловічий weekend. Кінопрем'єри тижня Стиль життя

Чоловічий weekend. Кінопрем'єри тижня

Олег Сенцов про свою маленьку боротьбу Стиль життя

Олег Сенцов про свою маленьку боротьбу

Яким буде Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» Стиль життя

Яким буде Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»