Сеанс психотерапії від Pixar і роботи замість людей. Кінопрем’єри тижня

Стиль життя

Кіножурналіст Олександра Березовська про фільми, які не можна пропустити

  • "Історія іграшок 4"

"Дорогі дорослі, ласкаво просимо на сеанс психотерапії". Таку заставку американська анімаційна студія Pixar могла б сміливо повісити ще кілька років тому. Кожен фільм, зроблений компанією – від "Тачок, "Суперсімейки", "Корпорації монстрів", "Вперед і вгору" і, звісно, "Історії іграшок" – не просто констатує давно прийнятий факт, що ці хлопці неймовірно круті. Вони роблять неможливе. Якщо на секунду озирнутися на глядачів у кінотеатрі, можна побачити батьків, витираючих сльози. І дітей, занурених у анімаційний світ.

Чому я заговорила про сеансі психотерапії? Тому що нова, четверта частина "Історії іграшок" – це не тільки офіційне прощання і точка в старій історії. Це історія старих іграшок на новий лад. З мажорним мінором. Як і в реальному житті. Ти розумієш, що в загалом рано чи пізно все налагодиться, зміниться. Але й усвідомлюєш, що до дна ще далеко. А це означає, що політ у прірву ще можна відстрочити.

За сюжетом у іграшковою банди з мультфільму все як і раніше. Але з новою дитиною. Те ж життя, але вже з усвідомленням, що всі діти коли-небудь виростають, "стару іграшку все менше беруть гратися, з часом закривають в шафі і забувають назавжди".

І як не опирається герой-ковбой Вуді, як не робить вигляд, що все нормально. Навіть, коли його улюблена дитина приходить з дитячого садочку з новою іграшкою – пластиковою виделкою, зробленої із залишків сміття, Вуді збирає осколки оптимізму і кидається адаптувати Виделика (саме так в українському перекладі називають пластикову іграшку).

Ось вам і друга тема для сеансу психотерапії. У Виделика великі проблеми з самоідентифікацією. Тому що все своє життя до іграшкового він існував з клеймом "сміття". Сміття мусить жити в урні, не прив'язуватися, не вірити в дружбу, не знати взагалі, що це таке. І зрештою, померти швидко і красиво.

Як багато таких Виделиків серед нас? Достатньо. Нам кажуть: "Не зможеш", ми й не можемо. Нам кажуть "Бездара", ми й стаємо виконавчими менеджерами замість того, щоб створювати нові гами й малювати картини.

Підсумовуючи, рятувальна операція Виделика, який в один момент вирішує втекти від іграшкової братії і пожити на звалищі, закінчується хепі-ендом. Але я б сказала, більш реальним, ніж кінематографічним.

Вуді зізнається собі в своїх страхах, його давня і смілива подруга пастушка Бо Піп – в коханні. А інші продовжують насолоджуватися життям, в якому є різні діти, дорослі, іграшки. І кожному судилося знайти щось своє. Треба тільки не боятися. Навіть якщо всередині тебе вбудовано механічне серце, зроблене майстрами у 50-х. Коли і ляльки були іншими, і люди ходили в гості один до одного.

Рекомендовано до перегляду батькам в компанії своїх дітей, що дорослішають.

Режисер: Джош Кулі

Тривалість: 90 хвилин

  • "Дитя робота"

Хай живе черговий кінець світу. Роботи замість людей. І остання дитина на землі, що рвиростає у брехні в підземному бункері заради невідомої небезпеки.

Нічого нового і оригінального. Але вас приємно здивує сюжет фантастичного трилера "Дитя робота". Правда, фінал засмутить.

Творці атмосферно почали історію про традиційний катаклізм, що знищів людство, але не роботів. Одному з них, роботу на ім'я Мама, вдається виростити з тисячі ембріонів дівчинку без імені. Вона захована в бункері і легко вбирає казку про злих людей.

Все було б так і далі. Але, одного разу в двері постукала вона – поранена незнайомка в особі Гіларі Свонк. Яка бажає чи то помсти, чи то правди... Ось з неї і починаються проблеми в сценарії, який стартував "за здравіє", а "за упокій" забув.

Безумовно, у фільмі ставляться питання близького майбутнього співіснування людей і штучного інтелекту. Питання любові і мотивації. Сприйняття і підміни понять. Але, на жаль, в цій історії глядачам не судилося отримати відповіді. Але тут точно буде на що подивитися і помедитувати про далеке майбутнє, в якому "космічні кораблі борознять простори Всесвіту".

Режисер: Грант Спьютор

У ролях: Гіларі Свонк, Клара Ругор

Тривалість: 115 хвилин

Фотогалерея

Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Коментарі

Сім літрів, дві долі. Кінопрем'єра тижня Стиль життя

Сім літрів, дві долі. Кінопрем'єра тижня

Страшно й смішно. Кінопрем'єри тижня Стиль життя

Страшно й смішно. Кінопрем'єри тижня

Сльози сильних жінок та лагідний сон слабких чоловіків. Кінопрем'єри тижня Стиль життя

Сльози сильних жінок та лагідний сон слабких чоловіків. Кінопрем'єри тижня